Українська держава теж дотує вівчарство, але в несумірно менших масштабах. Фермери, у яких як мінімум 30 голів вівцематок і яскравий (у гірській місцевості - десять), цього року повинні отримати на кожну голову до 100 гривень державної дотації. Крім того, за кожен зданий на переробні підприємства кілограм шерсти державу має намір заплатити селянам до восьми гривень дотації. «Але для отримання дотації необхідно зібрати в Міністерстві аграрної політики шість підписів чиновників, - розповідає фермер з Макаровського району Київської області Наталія Бах. - І зазвичай кого-небудь з них немає на місці. Доводиться їздити до Києва по декілька разів. Це добре, що я живу поряд. Але аграрії їдуть зі всієї України. Збирають підписи, оббивають пороги.»
Окрім фінансової допомоги, галузі необхідна підтримка держави в рішенні земельного питання. Вівцеводам доводиться орендувати значні угіддя для випасу. І якщо із-за зростання цін на баранину вони ще в стані витримати високу орендну плату, то боротися із земельним рейдерством не можуть. Як розповіла Наталія Бах, недавно селяни, у яких вона орендує землі, повідомили її про продаж своїх паїв. Мораторій, що діє в країні, на купівлю-продаж сільгоспугідь все частіше ігнорують. «Я не знаю, куди завтра виганятиму своїх овець, оскільки у цієї землі може з'явитися новий господар», - скаржиться фермер. Тому зараз Наталія Бах шукає землю в спокійнішому регіоні. Вона збирається знайти нову базу, куди направлятиме молодняка для випасу. А в Макаровськом районі залишаться тільки вівцематки.
Бараняча стежка до Європи
В майбутньому одним з головних ринків збуту для вітчизняних вівцеводів може стати Європейський союз. Згідно даним Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (FAO), в 2000-2005 роках середній щорічний імпорт баранини країнами ЄС складав близько 394 тис. тонн. При цьому експорт не перевищував 190 тис. тонн. Проте для діставання доступу на цей ринок вівцеводам необхідно не тільки запропонувати продукцію відповідної якості, але і отримати сертифікати від спеціальних органів ЄС. Саме тут необхідна підтримка держави.
Крім того, не можна відкидати убік і шерстяний напрям. Наталія Бах розповіла, що недавно здала шерсть, що зістригла з овець, на спеціалізований комбінат. Там її попрали і розчесали. Після цього фермер відвантажила вже чисту сировину на текстильне підприємство в івано-франківській області. Тут з шерсті повинні зробити постільні комплекти. По розрахунках Наталії Бах, при продажній ціні в дві тисячі гривень за комплект чистий дохід складе приблизно тисячу гривень.
Схожі статті
Мітки: історія, вівчарство, криза, молочний напрям, пасовище, породи, ринок збуту, шароле